Хто ж пінка Вепру дасць. Сатана
Я ушёл. Чтоб тебя не убіть.
Помніл я, что ты жэртва сподныць.
І ты стал на отца. Я не j цар?
Ну, тогда на: піняj на себя ж.
Я прішол. І что ж віжу о5.
Сын таскае вжэ влад сваю мамць.
Я спросіл: і не стыдно тобі? –
А ты марш! Я тебя не просіл.
Вышло так, шо Баран мэнэ вбыв б.
Він таскав даж ножі вжэ собі.
Но спыталы ёго раптом псы:
А ты шо, хоч і папку у дырк?
Хы! Но зарэ скажу шэ смышніj:
Оддалы всэ оружЕ Свынні.
І оддав тоj Кабан шваjкы мні.
От чого шэ оставсік жывыj.
Ібо вышвырнув батько всэ з бісь.
Но... куды ты, товарышэ, ліз ш!
Еслі німцы ныслысь на Ягнетк:
Да забыj!.. того дурня скореj.
Дэнь і ніч я молывся к Саі:
На возьмы! Я ны справывся с кыч.
Выганелы бо батька j з ізбы шь.
А НЕ ексь з вавілонскыj тюрмы.
Я ж закрывся бы вжэ j од дурных.
Ну, забыв своjі двэры товсціj.
Да куды: да мы счас в топоры!
Как то – батько j ны впустыть кротів?
Оджбурнулы тяжолы замкы!
Так. Чаво хоч? Не даш свыням мак-с?
Ну, а Кот так лёгэнічко Львам:
Оj-ля-ля! Я ж спужавсь кіпцюрка.
Батько Саі оно і спасав.
Ну, бы Маты являлася j в снах.
У віденьях спувала ля Мняв.
Я взлетав. Плакав. Звав...
Но от: жінкы ны спас. Віноват.
Сын ту ляльку пуд зад.
Счас в козлах. Загрыбае щэ жар.
Мо, нагучыть шэ некая храпк.
///продолжаеца жызнь: ворота
Мы покрасыв ж а во зном улад
