Душанька мая така свята!..
Шо, ну, як куда к грудзям
Как бы я хател тебя любімай звать!
Да і как-та хоть бы к шчёчкам прікасац.
Ну, да ты гаворыш, я тебе ліш брат.
Слішкам бо духовна Тамаранд.
Вот усё гаворіт, шо мы сын і ж мать.
Да і то сказать: какі вш гада!
А я взял да і... ох-ох, в лапк
Нежну тваю ручк, мілашк.
Сініе бо, ох, твае глаза враз
Утапілі мя у шчасце аж.
І куда тебе я хоть салгал,
Еслі прама-ткі сь адын шызак.
Ну, дак я прыеду к це хоць на дач? –
Да кагда ля мне с табой спаць?
Унь драва на зіму нарубаць,
Сена накасіць, згнаіць, прыбраць...
