І понікло сознаньіцэ

Коj ф кого гондэ такж

 

Однажды Саі спросіл кофе.

Ну, как фсекда, с утра.

І что же? Хе! Бес контролька

Кому-то ужэ ж ныкак.

 

Ну-да, ну, кіно ж такое от:

Да разве ты Аватар,

Еслі дажэ j от кофе

Не отвыкнеш, хы, даш?

 

І вот, так ракСукЖдаючыj

Прыпёр напіточок Бабц.

А Баба жэ j ны чытае

А ны j в вашых горшках.

 

Він пошов трохы дальшыj:

Так! Обезьянкы, сюда!..

І дав арахісок громадку ш:

Натэ вам ветку – збыраj.

 

В тіні обрітаясь яксь,

Жывотные жэ ны панімаjт

Навытькы j Сатьі Саі.

А в очырыдь всталы за стравк.

 

Тагда павернулсі до браткыj:

Ну, шо? Ізюмляjмсь?

Да. Я шэ тут Старшыj.

І слон мух ны роздавыть.

 

Мы тожэ тут как бы ш

Ны розуміjім галганк:

Ну, бігають но од Васькы.

Бо ж він но шызак.

 

А голос вдруг і сів в душк:

Ах! Ах! Я ведь так-с...

Ну, за тілком уфхажвала

Да хадзіла ву храм з.

 

Мы думаем, так но

Шось случаецца з намы:

Ну, от фотік зламафСІК,

Бо я щось в ём нажаф.

 

Не троГАJ ш, не нада

Коj-чево і тут Мнявц.

Но чувства все нашы

Пырэчать мозгам.

 

От поздоровавсь с пЯнынькым:

Да шо там! Веть, бач,

Он васьХіщяеця

Доктором Ваjс.

 

І счяс мы фатаграхіjку сь

Заделам ф7 твар б!

І тут ны прыкасався ж

А ні j неКто сь Спартак.

 

Так бы j вось с чаjніка

Ніц не шуруець ні ж пар.

Харашо ж нам жыда даюць

Закрывок і закруглячк.

 

І на: в ладошку, товарыш!

Скік хоч хоть гарачк.

Троіца бо шагае.

А мы но лентяjствуем.

 

Есть ещо языкы пламені.

Но відімы лі всегда.

Таjна бо е іс таін

Разум і Дух Свят.

 

Нікогда не зарекаjся ж

Хваjнынькых но с3чаць.

Бо j хваjнэ ны гарнэ,

Ек тілом но лізэ в твар.

 

Прівязанності нашы страшны:

Да шо ты мне всё указв!

Я сам уж вон знаю жа j,

Шо главна в старасті.

 

...тута булы ув пыньках мы

Іj зайідь во зь на j чай

Быттом до j швагра