І понікло сознаньіцэ
Коj ф кого гондэ такж
Однажды Саі спросіл кофе.
Ну, как фсекда, с утра.
І что же? Хе! Бес контролька
Кому-то ужэ ж ныкак.
Ну-да, ну, кіно ж такое от:
Да разве ты Аватар,
Еслі дажэ j от кофе
Не отвыкнеш, хы, даш?
І вот, так ракСукЖдаючыj
Прыпёр напіточок Бабц.
А Баба жэ j ны чытае
А ны j в вашых горшках.
Він пошов трохы дальшыj:
Так! Обезьянкы, сюда!..
І дав арахісок громадку ш:
Натэ вам ветку – збыраj.
В тіні обрітаясь яксь,
Жывотные жэ ны панімаjт
Навытькы j Сатьі Саі.
А в очырыдь всталы за стравк.
Тагда павернулсі до браткыj:
Ну, шо? Ізюмляjмсь?
Да. Я шэ тут Старшыj.
І слон мух ны роздавыть.
Мы тожэ тут как бы ш
Ны розуміjім галганк:
Ну, бігають но од Васькы.
Бо ж він но шызак.
А голос вдруг і сів в душк:
Ах! Ах! Я ведь так-с...
Ну, за тілком уфхажвала
Да хадзіла ву храм з.
Мы думаем, так но
Шось случаецца з намы:
Ну, от фотік зламафСІК,
Бо я щось в ём нажаф.
Не троГАJ ш, не нада
Коj-чево і тут Мнявц.
Но чувства все нашы
Пырэчать мозгам.
От поздоровавсь с пЯнынькым:
Да шо там! Веть, бач,
Он васьХіщяеця
Доктором Ваjс.
І счяс мы фатаграхіjку сь
Заделам ф7 твар б!
І тут ны прыкасався ж
А ні j неКто сь Спартак.
Так бы j вось с чаjніка
Ніц не шуруець ні ж пар.
Харашо ж нам жыда даюць
Закрывок і закруглячк.
І на: в ладошку, товарыш!
Скік хоч хоть гарачк.
Троіца бо шагае.
А мы но лентяjствуем.
Есть ещо языкы пламені.
Но відімы лі всегда.
Таjна бо е іс таін
Разум і Дух Свят.
Нікогда не зарекаjся ж
Хваjнынькых но с3чаць.
Бо j хваjнэ ны гарнэ,
Ек тілом но лізэ в твар.
Прівязанності нашы страшны:
Да шо ты мне всё указв!
Я сам уж вон знаю жа j,
Шо главна в старасті.
...тута булы ув пыньках мы
Іj зайідь во зь на j чай
Быттом до j швагра
