Мандри
Підперши світ
утомленим плечем,
Змочивши лоба
потічками солі,
Я мандрував
країною нікчем,
Шукав там крихти
гідності і волі.
Стираючи підошви
падав з ніг,
На світло сподівався
у фіналі,
Але нікчеми
славили батіг,
Й духовністю нікчемність
називали.
