Щоб запалало моє сонце

Перечекаю дощ під накриттям,

Щоб випадково не потрапив в душу...

Як дар небес дано одне життя,

Тому його прожить не марно мушу.

 

Переплету печальні сторінки

У книзі долі вірою й любов*ю.

Та шлях до істини такий хиткий,

Що можна впасти, захопившись грою.

 

Перетерплю образливі слова,

Необережно кинуті у спину.

Якщо болить - я, значить, ще жива,

Якщо соромлюсь - значить, ще людина.

 

Перечекаю дощ, щоб далі йти,

Своє життя тримати на долоньці.

Щоб якось серед безлічі світил

Яскраво запалало моє сонце.