ПЕРЛИНИ СЛІЗ НА ВІЯХ ТРІПОТІЛИ...(присв.ДАЧ)
***Мій голубе – далекий, сизокрилий…
Ти відлетів, покинув і забув,
Не залишИв надалі жити сили –
Одним лиш поглядом відрізав, відітнув…
Ти полетів… Твоя душа крилата!!!
Мені ж – ні крихти, ні крапельки жалю…
Згасив зорю, що почала палати…
А я і досі так тебе люблю...
Із білою голубкою літаєш.
У злетах і падіннях ви – єдині.
У пристрасному танці ти кружляєш,
Мов феєрверки в небі голубині.
Її оберігаєш від тривоги
Своїм міцним посрібленим крилом,
А наші – розійшлися вже дороги,
І все було, здається, тільки сном…
Вам я дивлюсь услід – ви полетіли ,
Воркуючи у небі волошковім.
Перлини сліз на віях тріпотіли
Моєї недосяжної любові…
Я пам’ятаю наш політ натхнений!
Цвіла весна – в душі все розквітало,
І захід сонця був такий вогненний…
Чарівна ніч… поки не засвітало…
З промінням першим казка та скінчилась,
І крила опустилися в розпуці...
Із сумом біль у серці поселились,
Душа кричить без тебе – у розлуці…
…А я тебе не можу розлюбити,
Забути блиск бурштинових очей…
Не знаю, як без тебе далі жити –
Без поцілунків і палких ночей!
Я полечу у світ, здійнявши крила,
В високих хмарах щастя пошукаю.
Але тебе забути – ні, несила,
Бо лиш тебе, мій голубе, кохаю!
15.05.2018
