ЗАКАМ’ЯНІЛО СЕРЦЕ…(присв.ДАЧ)

Закам’яніло серце у печалі,

На дні душі гіркий лишився прах…

Сховались очі у пітьми вуалі –

Бо розлетілось щастя по вітрах.

Завмерли мрії в довгому чеканні

І серденько судомою звело…

Збігають сльози перлами: кохання

В минулому лишилось… Відбуло…

Тремтить сльоза болючого прощання,

І тіла, й слів скінчилося тепло,

І те, що називалося коханням,

Пірнуло в темну прірву. Віджило.

Тебе в своїм я серці поховаю.

Холодна ніч приглушить крик душі.

На нашу зустріч вже я не чекаю –

Лише вночі пишу тобі вірші...

Пливуть рядки, зі мною ніч зітхає.

Твоїм ім’ям всі списано поля,

А по щоці сльоза біжить-стікає:

Навколо тебе крутиться земля!

Я намагаюсь вирватись на волю –

Та знов тону у пристрасті ріки…

О, як же хочу через призму болю

Торкнутися долонею щоки...

12.05.2018

Отзывы

Ось воно, кохання, яке не закінчується, навіть пішовши геть.

Дякую,дорогкнька...жаль,що все має свій кінець...а так хочеться все повернути!!!

А воно повернеться - тільки це буде наступний виток спіралі, яка називається Життя.

Надія вмирає останньою.Дякую!

Рядки до глибини душі!!!

Дякую,Вiталя!!