ЗАКАМ’ЯНІЛО СЕРЦЕ…(присв.ДАЧ)

Закам’яніло серце у печалі,

На дні душі гіркий лишився прах…

Сховались очі у пітьми вуалі –

Бо розлетілось щастя по вітрах.

 

Завмерли мрії в довгому чеканні

І серденько судомою звело…

Збігають сльози перлами: кохання

В минулому лишилось… Відбуло…

 

Тремтить сльоза болючого прощання,

І тіла, й слів скінчилося тепло,

І те, що називалося коханням,

Пірнуло в темну прірву. Віджило.

 

Тебе в своїм я серці поховаю.

Холодна ніч приглушить крик душі.

На нашу зустріч вже я не чекаю –

Лише вночі пишу тобі вірші...

 

Пливуть рядки, зі мною ніч зітхає.

Твоїм ім’ям всі списано поля,

А по щоці сльоза біжить-стікає:

Навколо тебе крутиться земля!

 

Я намагаюсь вирватись на волю –

Та знов тону у пристрасті ріки…

О, як же хочу через призму болю

Торкнутися долонею щоки...

 

12.05.2018