ЗАКАМ’ЯНІЛО СЕРЦЕ…(присв.ДАЧ)
Закам’яніло серце у печалі,
На дні душі гіркий лишився прах…
Сховались очі у пітьми вуалі –
Бо розлетілось щастя по вітрах.
Завмерли мрії в довгому чеканні
І серденько судомою звело…
Збігають сльози перлами: кохання
В минулому лишилось… Відбуло…
Тремтить сльоза болючого прощання,
І тіла, й слів скінчилося тепло,
І те, що називалося коханням,
Пірнуло в темну прірву. Віджило.
Тебе в своїм я серці поховаю.
Холодна ніч приглушить крик душі.
На нашу зустріч вже я не чекаю –
Лише вночі пишу тобі вірші...
Пливуть рядки, зі мною ніч зітхає.
Твоїм ім’ям всі списано поля,
А по щоці сльоза біжить-стікає:
Навколо тебе крутиться земля!
Я намагаюсь вирватись на волю –
Та знов тону у пристрасті ріки…
О, як же хочу через призму болю
Торкнутися долонею щоки...
12.05.2018
