ШЛЯХ ДО МЕТИ
Світ неначе зупинився,
Перед бурею притих,
Бог із неба подивився
Освятив хрестом усіх.
«Вам життя і раю мало?
Топчете шляхи у ад.
Минуле зовсім не навчає,
Йдете, а дивитесь назад.
Тому і шишаки на лобі,
На граблі вкотре стаєте.
Віками звичка ця в народі,
Розумнішими ви не стаєте.»
Бо без розуму вже ясно,
Висоти не досягти.
Всі зусилля людей вгасли,
Не дійшовши до мети.
Так по колу, як отара,
Біжимо туди-сюди,
За що нам небесна кара?
Чи на нас більше вини?
Перед Богом завинили,
Наші пращурі, чи ми?
Каємося – не хотіли,
Нас товкають барани.
Проти них і повставали:
Січ гуділа і майдан!
Розумних неначе вибирали,
Проходив час - і знову страм!
Так може з нами негаразди,
Що обертаючись йдемо?
Не повторять же нам два рази,
Що так вступаємо в лайно!
Куди поділась наша мудрість,
Якою хибились завжди?
Перемагає тупість, дурість,
Дійшли до самої межи.
А то, які ж ми європейці?
Роками тільки кричимо.
Забруднили ми довкілля,
В Європу кажемо йдемо!
Щоб уникнути нам бурі,
Треба задіяти мізки.
Не набивати більше гулі,
А вийти на життя шляхи.
Тоді нам усміхнеться небо,
Як почнемо по них ми йти.
Це просто зрозуміти треба,
Лиш так досягнемо мети.
