Кохання не має меж

Я кохала шалено і довго.

Так кохають лиш раз на життя.

Та за ставом, звернула дорога,

щодо суму та каяття.

 

Як світили ті зорі у небі,

мерехтливо дивилися вниз.

А я йшла у думках не до тебе,

і напевно, що вже не до них.

 

Коли сум невідступно спіткає,

і приводить чуття до жалю.

Той, хто сильно й безмежно кохає,

не говорить вже слова: "люблю".

 

Все йде тихо, й неначе востаннє.

Радість мрій не така, як колись.

І відверто чатує зізнання:

В його сторону - не дивись.

 

Та все марно. Душа поволі,

озирається навіть у снах.

Рід людський,- не обманеш долі.

Й почуття, що живе у серцях.

 

Вся його неземна прохолода,

все єство, що живе на Землі.

Вся його безпринципність та врода.

Подарована і мені.

 

І як ти, я шалено чекаю,

і живу. Тимчасово, а все ж.

Я надіюся і кохаю,

бо кохання - не має меж.