Кохання не має меж
Я кохала шалено і довго.
Так кохають лиш раз на життя.
Та за ставом, звернула дорога,
щодо суму та каяття.
Як світили ті зорі у небі,
мерехтливо дивилися вниз.
А я йшла у думках не до тебе,
і напевно, що вже не до них.
Коли сум невідступно спіткає,
і приводить чуття до жалю.
Той, хто сильно й безмежно кохає,
не говорить вже слова: "люблю".
Все йде тихо, й неначе востаннє.
Радість мрій не така, як колись.
І відверто чатує зізнання:
В його сторону - не дивись.
Та все марно. Душа поволі,
озирається навіть у снах.
Рід людський,- не обманеш долі.
Й почуття, що живе у серцях.
Вся його неземна прохолода,
все єство, що живе на Землі.
Вся його безпринципність та врода.
Подарована і мені.
І як ти, я шалено чекаю,
і живу. Тимчасово, а все ж.
Я надіюся і кохаю,
бо кохання - не має меж.
