Бо на нього бракує слів

Незнайома й похилена постать.

Там, на лаві, що серед хрестів.

Потаєнність життя. Чогось досить.

Хтось когось дочекатись зумів.

 

Начеб дивно, бо зовсім не видно,

що то коється у душі.

Чи думки, щодо світу огидні.

Чи красиві й задумні пісні.

 

Чи шалене гаряче кохання,

чи то сум, що навіки посів.

Вам ніхто не підкаже зізнання.

Бо на нього бракує слів.