Бо на нього бракує слів
Незнайома й похилена постать.
Там, на лаві, що серед хрестів.
Потаєнність життя. Чогось досить.
Хтось когось дочекатись зумів.
Начеб дивно, бо зовсім не видно,
що то коється у душі.
Чи думки, щодо світу огидні.
Чи красиві й задумні пісні.
Чи шалене гаряче кохання,
чи то сум, що навіки посів.
Вам ніхто не підкаже зізнання.
Бо на нього бракує слів.
