Яка в кохання непроста краса
Яка в кохання непроста краса.
Яке чіпке в душі іі відлуння.
Кохатиму,- ти говорив. Вуста
гарячі вслід пекли бездумно.
Прошепотів. І вітер за селом
розвіяв сон з минулого. Напевне
Даремно я повірила тобі.
Й чекала стільки літ я теж даремно.
Вуста говорять. А німа душа.
Плекає почуття й у ніч голосить.
Прощання. Його сповнена краса.
Милує спогадів далекі роси.
