Яка в кохання непроста краса

Яка в кохання непроста краса.

Яке чіпке в душі іі відлуння.

Кохатиму,- ти говорив. Вуста

гарячі вслід пекли бездумно.

 

Прошепотів. І вітер за селом

розвіяв сон з минулого. Напевне

Даремно я повірила тобі.

Й чекала стільки літ я теж даремно.

 

Вуста говорять. А німа душа.

Плекає почуття й у ніч голосить.

Прощання. Його сповнена краса.

Милує спогадів далекі роси.