Душа з роками піддається суму
Душа з роками піддається суму.
Ті голоси говорять в ніч безсонну.
І має та душа свою задуму,
коли гарячу, а коли бездонну.
На край років не повернути безліч,
ні почуттів, ні втрачених доріг.
Малює ніч вибагливо у небі
зірки, що мали б падати до ніг.
Які ті помилки невідчайдушні.
Прости, - говориш тихо в пустоту.
Але не озивається відлуння:
в чеканні обдароване: - "Прощу"...
Та тиша давить, мучить і голосить.
І вже до ранку матиме свій хід.
Цінуйте час, коли цвіте колосся.
І сонце йде від заходу на схід.
