Вже осінь за вікном
Вже за вікном все та ж красива осінь.
Іі вуста надумано- сумні.
Світ не говорить, він уже голосить.
Ті голоси вже чутно і мені.
Про те гілля, що зламано у полі.
Про цвіт що мав, з'явитись навесні.
О, люди, ви покликані до волі.
Але чомусь - не бачите іі.
Не рвіть красу. Іі перо останнє.
Змалює штрих. Й залишить дану мить.
Природа й та, - не гребує коханням.
Ій теж неопановано болить.
