Ти не знаєш

Коли та прийде осінь ти не знаєш.

Незнаю й я, коли іі пора.

Ти все іі чекаєш та кохаєш,

понад усе спотворене життя.

 

Вже сивина полагодила скроні,

ввійшла зі смутком тихо до душі.

Ти грієш увісні іі долоні.

Й вуста чекаєш ніжні увісні.

 

Ім'я іі говориш. Та не вдосталь.

Цього, щоб заспокоіти вину.

Бо за вікном уже шалена осінь,

гортає і бентежить сивину.