Ти не знаєш
Коли та прийде осінь ти не знаєш.
Незнаю й я, коли іі пора.
Ти все іі чекаєш та кохаєш,
понад усе спотворене життя.
Вже сивина полагодила скроні,
ввійшла зі смутком тихо до душі.
Ти грієш увісні іі долоні.
Й вуста чекаєш ніжні увісні.
Ім'я іі говориш. Та не вдосталь.
Цього, щоб заспокоіти вину.
Бо за вікном уже шалена осінь,
гортає і бентежить сивину.
