Ворожнечі вітри

То вітер лютує надворі,
Мов думки мої у ночі.
Немов потопилися в горі
Й щосили дмують лихачі!
Жорстокі вітри завивають
В часи тої скрути свистять.
У души людей зазирають
Й невпинно серця клокотять.
Розвійте, вітри, негаразди!
Все вщент розметіть, лютарі!
Та й будьте у ролі ви ґазди
І лад наведіть, владарі!
Та чом не стихаєте знову?
Невже ви без крихти жалю?
Чи чули мою ви промову?
Я вас дуже слізно молю!
Не треба Вкраїну хитати!
Скоріш з Слобожанщини геть!
Мій Схід починає долати
Жорстокість, скрут, смуток та смерть!
Вітри, зупиніться, не треба!
Не вийте, молю, не свистіть!
Лишіть нам лише мирне небо…
Їдіть з моєй Неньки, ідіть!