У тих серцях, де не буяла повінь...
У тих серцях, де не буяла повінь,
Де не було гучних весняних злив,
Де не ходив крихкий надії човен,
І розпач за човном тим не ходив,
Де не жила за ближнього тривога,
Не відали за помилок стида,
Там не було ніколи, певне, Бога,
Бо Він в такі серця не загляда.