Тут всі свої...

Тут всі свої...
Тут всі свої,
Хто вірив і не вірив,
Хто проклинав,
Любив і не любив,
Чи ясний день,
Чи небо темно-сіре,
Усі мовчать,
У всіх немає слів.
Ніхто не п’є,
Ніхто не кличе мами,
Ніхто не носить смутку на душі,
Лише вітри
Літають над хрестами,
Й поволі камінь сточують
Дощі.