За край неба сонце ховалось

За край неба сонце ховалось,

і здавалось - життя не життя.

Так нестерпно і гірко кохалось.

До межі. І до забуття.

 

Хвиля стихне. Помірно й з роками.

Плин забудеться. Серце пробачить.

Й те, що сплинуло, поміж нами,-

доведеться колись відзначить.

 

Сум в очах і неначе втома,-

лише це залишилось жити.

Почуття з гіркотою відоме.

Знає той, хто вміє любити.