Любила я

Любов Шевчук

Любила я

 

Любила я і світ мене любив,

Зоря вечірня сутінь цілувала.

Сміявся ти, щось тихо говорив,

Печалі скрипка розтавання грала.

 

Ніч дарувала зорепаду зливу,

Сховалось срібло місяця за тин.

Мене, мов Мавку, до себе щасливу,

В обійми брали віти горобин.

 

Притягував нас зоряний пилок,

Тільки крила, ще не розгорнулись.

Душі, майже доторкались до зірок,

Та гордість і любов не розминулись..

 

Річка життя по різні береги,

Кожному дала щасливу долю.

Кохання перше, ніжності й жаги,

Босоніж промчалося по полю.

 

Самотня скрипка, дякую тобі,

За душі щемливу непритомність.

Трьох крапок загадковості в собі,

Миті незбагненність і коштовність.