Гіркий присмак щастя.
Я не бажаю стати ідеалом,
Не відбираю у людей життя.
І не хизуюсь чаркою з бокалом,
А лину лиш у мрії, в забуття.
Я пам’ятаю гіркий присмак щастя,
І відчуваю ті жахливі сни,
В яких були надрізані зап’ястя,
І матерів покинули сини.
Я душі цінуватиму завжди,
Що страждань зазнали у свій час.
І буду йти вперед лише туди,
Де доля випробовує всіх нас.
Я буду поважати тих людей,
Які пройшли крізь сльози, горе й жаль.
Та досі мають декілька ідей,
Щоб більше не ховатись у вуаль.
Отзывы
Ivash Wital25.02.2018
Що це за примха- бути ідеалом?
Життя чужого можеш чи хапать?
З горла чи п"єш, чи все ж-таки з бокалу?
А "линеш", як не можеш устоять?
Такенний вірш-пуста одна маруга?
Нема ні змсту, чепухненька суть;
Повага є -то перестань, будь другом,
Одної досить-декілька знесуть.. )))
Darling Inna26.02.2018
Не Ваша справа, ким я маю бути.
Про що пишу - також не Вам судить.
Чи здатні Ви побачити, почути?
Глибинну суть в поєзії на мить.
Ніхто не має права зневажати
Людину, яка пише від душі.
Ви не суддя, то ж хочу побажати
Не залишатись серцем у глуші.
