Нашо нам заначка шэ J в музгах

Мы не зналі, что такое чаj,
Что такое кофе і какао.
Да і элек3ческая лампа
С радівом не убівалі нас.
 
Это счас колаJдэр ізучаJм.
Ускорітель некіх там зарядов.
А ведь вжэ прошло полвека аж,
Как ізобрелі-т сіхронФаза'нТрон.
 
Помню, как впервые хлёбав чаJ.
Господі! Какое это счастье –
В юності попробывать всі сласті,
А не в детстве вашем с выкрунтасм.
 
Вот Капіца гондэ здесь у нас.
Кто такоJ? А іх веть прам дінастіJ!
Как і ГаJднов: Ёзэф і Мыхалко.
Ну, а рэквіJ Моцарт сам пысав?
 
Вот воно і тута: быццам Кот
За МышОМ ганяецца. Однако...
Хто уміе Слухаты Себя бы.
Трэте ухо трэба ж маты каксь.
 
Я шэ в трэтім класы замечав:
Шо гэто за сны, шо всё збываюцьця?
Ну, находыв грошыJ кучы ажны.
А ведь серебра J ны ф хуторах.
 
Шо, ля чэго пенсы тыJі брав?
Го! Так веть капеJкы стоJів Север.
Ну, а Прыма, Беламор-канал?
Вот тобі і помоч, БармалеJко.
 
Да! ТоJ допінг мозгы ны вбывав ж.
Эх, а быз ёго, того смуроду?..
Шо б я вспів!.. і шоб пак напысав?
Ну, канечно, ныякых поэмок.
 
А ты вспробуJ шэ о так стіхать:
Зарэ Jдэ в мынэ культ-пырыдача.
МаJя онь Плісецка з бородавко.
А я ось шэ J сочыняю вам.
 
Гэто просто? Ек, ну, ж токомак.
Ускоряем время, жызнь і нервы...
Шо магу бо, коль оно шызак.
КласныJ шэ гучыв, но гушкы квэрху п.
 
Ты но допінг ны упо3бляJ.
Мятку пыJ. Чы J соду в молоке но.
Ібо скачэ от пульсацыJ темя.
І товді ты Ёг, ага, ну-да.
 
Трэга ж Щылочная но срыда,
Шоб спокоJным буты завшы J зов7.
І колы в тобі така гармоніJк,
Но J почуJіш Голос Дружбана.