ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ

Крига років гріє долоні,

І кисень давно в суперечці з воднем.

В плесі душі витанцьовують дзвони.

А вітер зітхає в полоні.

Ми все прямуємо шляхом зворотнім.

 

Похмурого неба безодня-

Зайвий епіграф земних перебільшень.

Лещата часу стискають міцніше.

Ми -вівці сліпі і голодні-

В полум'я страху вціляємо віршем !

 

 

*****

 

 

Прохолода слів-постать кремезна

Вмира вона зіп'явшись на хресті,

І в небо здіймає очі пусті,

Чумні такі як макові зерна,

Аж душа від жалю моя терпне.

 

 

І шепоче розгніваний простір

Щось вороже і напевно чуже,

А ми крізь грати повземо вужем,

Та дітей запевняють дорослі,

Що шипи в троянди не гострі!