Дівчата в полі

игорь дьяченко

Серед жовтого колосся.

Із стрічок веселки.

Видно місяць але й досі,

Чутно теребеньки.

Жито жнуть дівчата вправно,

У снопи зв"язали.

Треба швидше, бо на ранок,

Дощь насупив хмари.

Чорні коси з золотого,

Сургучем стікають.

І нема миліше поля,

Сам собі я каюсь.

І нема миліше краю,

Де хліби духм"яні.

Де підмигують із раю,

Яблука рум"яні.

Там кохана як лебідка,

Порається в хаті.

Там горить в куточку свічка

- Плаче Божа Мати.

Гірко плаче Божа Мати,

Тяжку баче долю.

Але в хмар дощу забракне,

Жнуть дівчата в полі...