Хай щасливі будуть

Любов Шевчук

Хай щасливі будуть

 

Зводимо вождів на постамент,

Руйнуємо, а поруч нових ставим.

З історії вихоплюєм фрагмент,

Богу молимося, а кумирів славим.

 

Спотикання каменем – церкви,

Про заповіді Божі, забуваєм.

Не мають клепки наші голови,

Тому, на граблі старі наступаєм.

 

Знову Павлики Морозові живі,

Своїх, лунає поклик: »Не здаємо!»

В пастки потрапляємо свої,

Пропаганд гірку отруту п’ємо.

 

Я проти зброї, досить убивать!

Компроміс – говорять дипломати!

Відновлювать країну, будувать!

Хай щасливі, будуть син і мати!