Солов’ї

Любов Шевчук

Солов’ї

Живуть біля хатини солов’ї,

Один в саду, а другий біля річки.

Турніри тут влаштовують свої,

Цвіт черемух і дороги- стрічки.

 

Почне один з сердечних серенад,

Інший тьохне, переливами заллється.

Салют із квітів неба - зорепад,

Серце мліє, ніжністю озветься.

 

Поклик природи, роду закликає,

Щось нереальне, казкою казок.

Любов свої обійми розкриває,

Шукає щастя згублене, бузок.

 

Полинний дух розносять спориші,

За рогом причаїлася самотність.

Дотик гармонії, пісенної душі,

Миттєвості краса і неповторність.

 

Душевний щем в сонетах солов’їв,

Передчуттями серце крає, завмирає.

Мовчання- золото, не потребує слів,

Свого партнера, птаха обирає.