Заметіль

Любов Шевчук

Заметіль

 

Заметіль сніжинок – балерин,

Мережива їх невагомі, білі.

Спить земля в обіймах хуртовин,

Небилиці вітру, серцю милі.

 

Дерева в діадемах з кришталю,

Віти змерзлі, тягнуть до небес,

А хмаринки, краплями жалю,

Пишуть телеграми без адрес.

 

Ніч запалить зоряні вогні,

А зима, розгорне хутра шати.

Як чудово, що душа в мені,

Має здатність, птахом завмирати!