Думы мои думы

Благодарю Автора

 

Думы мои, думы! С вами постарела,

Подскажите, как теперь мне жить на свете белом?

Очи, чтоб не плакали, а светились счастьем.

А в душе и сердце нежном развеять ненастье.

 

Тяжко жить на свете горькой бедолаге,

Разлетелись мои дети из дому, как птахи.

Фото моих деток стали душу ранить,

А мобильные звоночки будят мою память.

 

Напишу о жизни горькими слезами,

Нет удачи мне в судьбине, как жене и маме.

Думы мои, думы. Ваш покой нарушу, -

Если вам помочь мне нечем - не терзайте душу...

 

Думи мої думи

 

Думи мої думи! Що з вами робити?

Підкажіть, як далі в світі мені жити.

Як Душу розраяти, серцю знайти втіху,

Щоб очі не плакали, а сяяти від сміху.

 

Сумно в світі жити, мені бідолахі,

Розлетілись діти моі по світах, як птахи.

Мені залишили тількі фотокартки...

Та дзвінки мобільні на добрії згадки.

 

Напишу вірша собі - та й гірко заплачу...

Що спіймать не можу за хвоста удачу.

То ж до вас звернутися, думи мої мушу:

Як не допоможете - то не ятріть душу.

 

Май 2015. Гладун Александра