По кафелю

По кафелю.

Безшумно іди, так тихо,

По кафелю.

Не розбий всі склянки, відштовхуй всі лиха.

По кафелю.

Де на кухні вже зготовано,

Віддати цю їжу поштовим голубам,

По кафелю, де кожен крок,

Ніби для тебе створений,

По кафелю, додому, і в душу,

що ще не спотворена.

По кафелю, пробираюсь до стін,

що засмічують голову,

До книжок, що прочитані мною,

По кафелю, де долоня у теплій долоні,

Де не палять вони на балконах ,

Де цигарки вже стліли у димнім полоні,

По кафелю.

Де холод пронизує кожну клітину,

Коли добираючи килим у магазині,

По кафелю.

Згадуєш те моросіння,

Що залишилось донині.

По кафелю.

Що береже роки у собі,

Ті теплі світанки, бурхливі закати,

По кафелю ходиш ти знову,

На килим залишені інші зарплати.

По кафелю.

Кіт ходить у своїх справах,

У нього родина, а ти ніби в латах,

І ніби не заздриш, його те тепло

По кафелю.

Відображене в шатах,

його сімейне гніздо,

його теплі лапи.