Вибач, мила

Втекти би нам на безлюдний острів,

Й сховатись там - мов дитя в утробі.

Від цих істот, що схожі на монстрів,

Хоча й живуть у людській подобі.

Від злоби, заздрощів та блюзнірства

Осіб – слизьких – як зміїна шкіра.

Та від брехливого лицемірства,

Де в кожній посмішці – вишкір звіра.

Куди нам йти? Скільки пролетіти

Миль, кілометрів, парсеків, ярдів.

Бо що я вмію? Лише любити

Одну тебе із кількох мільярдів.

Пробач, кохана, що в світі злому

Подарувати не зміг я крила.

Я повертаюсь, немов додому,

До тебе завжди. Ти вибач, мила.

Отзывы

Блестящий язык. Точнее сказать МОВА. Филигранное владение словом сразу на двух языках. А многие и на одном-то изъяснятся не научатся. Браво!

Відвертість закоханого серця. Низький уклін.