Помер чумак...
Помер чумак. Воли осиротіли.
Застигла валка, скинувши шапки,
Вже хрест стрункий чатує на могилі
Та ріжуть небо жайворів крапки.
Не кличе в мандри пил на видноколі,
І день чужий, і ніч уже чужа,
Не буде ані хліба, ані солі,
Та іншого, чим тішилась душа.
Для других далі житимуть стихії,
Забуде всесвіт тіло молоде,
Хіба що дощ осінній хрест обмиє,
Та дикий мак улітку зацвіте.
