Кохана, відпусти мене на небо(UA)

Мені тут робити більш нема чого, лиш сон мрійливо гортаючи,

Повернувся студент з каторги, котра передбачала життя.

Слова кохання лунали навколо, лиш я нишком йдучи і зітхаючи,

Спускався з тернових доріг, крізь шлях яких не було вороття.

 

Я все ще тримався, хоча ці слова – сповідь, котру надихає любов,

Але не до банального тіла, що по кутках спонукає інтим.

Закований в лати своєї душі, де кипить лиш молода, гаряча кров,

Не сплю ночами, намагаючись не згасити сигаретний дим.

 

Кохана душа, благаю, відпусти мене туди, де немає кордону,

Де ще видно слід Ікара, який так сильно хотів до сонця.

На шляху промелькне все життя, де в кінці шляху чекає ворона,

Котра горіла щастям, коли добралася до небесного віконця.

 

Я обіцяю тобі, що буду летіти далі, немов птах з палаючим крилом,

І впаду десь на окраїні душі, яку ти колись вважала своєю.

Не дивлячись на холод, принесу те, що ви називаєте душевним теплом,

Щоб створити з книги те, що могло перетворитись в Помпею.

 

Мені тут робити більш нема чого, лиш спогадами живучи ночами,

Погас ліхтар останній, душа в темряві назавжди омертвіла.

Ти всередину горе принесла своїми чужими, іноземними вітрами,

Моїй сталевій душі, котра з часом відцвіла і просто овдовіла.