Сич

Жив собі у лісі Сич,

Мав він хату, в хаті піч.

Та якось необережно

Піч розпалював – пожежа!

З пічки випала жаринка,

Зайнялася вся хатинка!

Позліталися гасити

Всі птахи – забракло сили.

Вилили води багато,

Все ж Сича згоріла хата.

Плакав гірко цілу ніч,

Що згоріла хата, Сич.

Згодом він нову хатину

Збудував, знайшов дружину,

Жив собі щасливо й тихо,

Доки знов не сталось лихо.

Вовк голодний тут блукав,

Їх хатинку зруйнував.

Плакали Сичиха й Сич

Над бідою цілу ніч.

А на ранок будувати

Сич заходивсь іншу хату.

Вийшла затишна хатинка!

Народилась в них дитинка.

І свою домівку Сич

Стереже і день, і ніч.

А відтоді всі Сичи

Стережуть хати вночі.