Сич
Жив собі у лісі Сич,
Мав він хату, в хаті піч.
Та якось необережно
Піч розпалював – пожежа!
З пічки випала жаринка,
Зайнялася вся хатинка!
Позліталися гасити
Всі птахи – забракло сили.
Вилили води багато,
Все ж Сича згоріла хата.
Плакав гірко цілу ніч,
Що згоріла хата, Сич.
Згодом він нову хатину
Збудував, знайшов дружину,
Жив собі щасливо й тихо,
Доки знов не сталось лихо.
Вовк голодний тут блукав,
Їх хатинку зруйнував.
Плакали Сичиха й Сич
Над бідою цілу ніч.
А на ранок будувати
Сич заходивсь іншу хату.
Вийшла затишна хатинка!
Народилась в них дитинка.
І свою домівку Сич
Стереже і день, і ніч.
А відтоді всі Сичи
Стережуть хати вночі.
