Мовчки
Спонукання людей до дії,
Створення атмосфери надії…
Все це марно, люди, все це даремно,
Коли у вас на душі темніше ніж темно.
Коли у вас на душі багнисто і брудно.
Зрада мовчання і помста прилюдна.
А потім сльози про те, що вмираєте.
Мовчки. Бо слів ви і мови не маєте.
Не маєте ви, навіть, гідності й честі.
Життя на колінах, - як відповідь в жесті.
Найбільший гріх на житті перехресті
Видавати мовчання як жест благочестя:
«Серденько моє! Навіщо? Не треба!
Щось скажеш і, раптом, тебе поховають?
Десь у труні кольору жита і неба,
Десь там, де і шляху то й зовсім не знають…»
Люди, да скільки ж можна мовчати!
Ридати. Мовчати. Знову ридати!
Але не зуміти нічого сказати.
Ні слова. Ні думки. Мовчки вмирати.
І криком мовчання безділля плекати.
Мовчанням близьких і далеких ховати…
Втікай від цієї журби, від жалю і нетреби!
Мовчання для людства природня потреба:
Адже, ті, хто мовчать, ті не мають поразок,
Герої святі недомовлених казок…
Втікай! Геройство таке тобі зовсім не треба.
Як раптом мовчання - нагальна потреба,
Втікай і біжи якнайдалі від себе!
І дар говорити вимолюй у неба.
