Вдячність випромінюю

Любов Шевчук

Вдячність випромінюю

 

Стоїть ялина пишна і пихата,

Хизується намистом з кришталю.

 

Поруч чужа, колись батьківська хата,

І дуб розлогий з краплями жалю.

 

Мов сирота, покинута будівля,

Тамую графіки сердечних амплітуд.

Сховала капелюх стара покрівля,

Серед нових і чепурних споруд.

 

Через дорогу церква дерев’яна,

До себе ваблять сяйвом куполи.

Освячена, від ладану духмяна,

Застигла бурштином сльоза смоли.

 

Свічку запалю, рідним поставлю,

Їх присутність відчуваю знов.

Вклоняюся, в молитві Бога славлю,

Вдячність випромінюю й любов.