Тішусь я

Любов Шевчук

Тішусь я

 

Грається внучок на майдані,

Голуби клюють з його долонь.

Почуття і теплі, і жадані-

Павутинки білі біля скронь.

 

Цокотять по брухту черевички,

Баби літо- з ніжністю серця.

Навіть сірі повсякденні звички,

Розмалює дивна казка ця.

 

Осені, барвисту позолоту,

У вінок із листя заплету.

Ніжність подарую і турботу

І любов бабусину просту.

 

Голуби цілуються на злеті,

Щастя не розгаданого суть.

Тішусь я тому, що на планеті,

Голуби з онуками живуть!