Та рима досить дивною була...
Та рима досить дивною була,
Її, казали, янголи забули,
Які лишили вир земної кулі,
Коли уже не витримали зла.
Вона, дзвінка, лежала у багні,
Малий шматок сріблястого металу,
Й так тішила, що думка пролітала:
Ні, не забули – кинули мені.
