Була би твоя... (мелодекламація)
Аудиозапись
Крадеться примара-туман,
В саду листопад заправляє,
А яблуко - ніжний рум'ян
Так радо в траві виставляє.
Кружляють додолу листи,
Як ті, що тобі не послала…
Напевно, довіку, нести -
Свій гріх, що тебе не чекала.
Торкається осінь лиця
І зморшками щедро мережить.
Повів не мене до вінця...
Й понині твій погляд бентежить.
Чому?! - безголосо кричу, -
Чому не позвав мене, милий?
Лиш сльози ковтаю... Мовчу.
Була би твоя - до могили.
"Була би..." - це слово, як ніж,
Мене всі ці роки шматує .
Та я у мороз - босоніж
Пішла б за тобою... Не чує...
І сіє туман листопад,
І яблука грію в подолі.
Ці спогади ... так невпопад...
Болючі на серці мозо́лі...
Листопад 2017 р.
