Забарилася весна...

Забарилася весна, забарилася.

Чи на що вона задивилася?

Чи адресою помилилася?

Може, на трамвай запізнилася?

 

У кав’ярні, кажуть, її бачили –

замовляла мигдалеве печиво.

І була м’яка й доброзичлива,

і вклонялась кожному ввічливо.

 

І щодня в кав’ярні до вечора

пригощає всіх чаєм з печивом.

Почала автографи роздавати,

наче й не збирається поспішати.

 

Ти, як до кав’ярні знов підеш,

неодмінно там її стрінеш.

То скажи, нехай вже не бариться,

бо зима іти не збирається.

 

Передай весні – тепла хочеться.

Що вона з теплом так морочиться?

Передай весні – я просила:

в мене без тепла мерзнуть крила…