Віхола плакала, в шибку стукала...
Віхола плакала, в шибку стукала.
Пахла корицею кава рання.
Я тебе у зими підслухала –
я тебе вигадала на світанні.
Ти моя найдорожча мелодія –
така, що раз у житті буває.
Ти моя сива й красива рапсодія –
таку не кожен скрипаль заграє.
Вдарю в струни – луна до неба.
Пальці в кров, та не чутно болю.
Не співається вже без тебе –
тільки плачеться за тобою…
