Відпишусь, відболію віршами
Відпишусь, відболію віршами,
в кожній римі тобі присягнусь.
Чи могла б я любить когось іншого?
Навіть думать про це боюсь.
Як без голосу твого бути?
Це як тиша на всі віки.
Це як мову раптом забути
чи упасти на дно ріки.
Де, скажи, я свій сум топитиму,
як не стане твоїх очей?
Ким, скажи, я щоночі снитиму?
А без снів я не хочу ночей.
То ж хворітиму я тобою.
Не лікуйте мене – прошу.
Ця хвороба зветься любов’ю –
я у серці її ношу…
