Вже змерзла стежка, явір обтрусився...
Вже змерзла стежка, явір обтрусився,
городи віддиміли вдалині,
чорному саду літній день наснився –
вже треба повертатися мені.
А я коріння у межу пустила,
впиваюсь небом – тут воно п’янить.
Саму себе я ще не відпустила –
ще літо бабине до мене долетить.
Ще журавлі мені не прокричали,
іще в криниці неба світла даль,
іще сніги мене не величали,
іще світанок п’є з роси кришталь.
Ще хвилю тут з осикою постою –
вона вся змерзла, хоч би чим накрити.
Пообіцяю їй, що повернусь весною –
із нею, мов з собою, говорити…
