Вечір – немов дороге вино...
Вечір – немов дороге вино.
Хочеться випити його.
Але з тобою.
День загубив голубу вуаль.
Стало чомусь так нестерпно жаль
себе. До болю.
Може, тому що знову зима.
Може, тому що тебе нема
у такий вечір.
Біля вікна, мов прикута, стою –
хочу побачити постать твою
і рідні плечі.
Хтось мене кличе за ним піти.
Певно, хороший, але не ти.
«Чому?» - питаю.
Знову кава без молока –
чорна, красива, але гірка.
Ледве ковтаю.
Може, ти прийдеш? Хай буде чай.
Він, кажуть, добре лікує печаль
і зігріває.
Я дочекаюсь тебе. А ти
все залишай і до мене лети,
бо день згорає…
