Е у Луні і Марсовы огні,
Шо прам-такы запалять ма3 j свічк.
Тут демоны шэ тыjі, од восьмірк!
Когда ты зло своё не усміріл,
Которэ, сын, в твоёму Барані,
То ек тобі шэ j в 29 рік
Поможэ Рак, шо в матёнцы твоjіj.
Тыбэ носыв сыба дэ тато, впыр,
Хотя бы по косцёлах чы j святых.
Ты ж сам узріс, каль мамыныj сподныць.
І вот: зу7 зе j ны слыпыj.
Чысло прыкраснэ 29: рык
Ны роздаеця ж вжэ а ны ву j Мыньськ.
А ведь тобі уж зарэ 34.
Дэ ж ісполнене місіі?
На батька ты шукав оно ножі.
Пока Свынка ны загрыблы вдруг псы.
І вот, шо ж бачу: матку за трусы
Ты вжэ хапаjіш, косы закрутывш.
Давно я кончыв жетву в гомняків:
Мні полэ взгоранэ далы шэ ва у сні зь.
Но ты любві батьківськыj ны вкусыв
І продолжаеш різаты пынькы.
В тыбэ і хросныj навыть став с козлів.
Да, він, быть можэ, гэтэ j заслужыв,
Колы оно на старосці званіць
Рышыв, шэ j сам, до вбіjцы, ты ж дывы.
Я Боговы оддав твоі путі.
Бо ек ісправыш тэ, шо ты розбыв:
От мы наjшлы у мыjніцы часы.
І ты ж оддав, ага, j дурныцю німць.
Тобі старалась мамця угодзіць:
Оj, забыры, сынулько, всі соплі!
Бо бач, чуть ны забылы злодыjі
Твого Кентавра коло юс3j трыст.
Да, мы ж лытілы, шоб абараніць
Слыпэнькых відьмыj дэсь шэ j в КімМеріj.
І Альфу-банду хтось пак усмірыф
С турыстыj, го, j баксёрыj і борців.
Чого то мы тыпэркы розошлысь...
Шось накотыло зномкы на Котыщ.
Да, я ш забуду блудня навсякды,
Шо выродком остався в Курыцы.
Ны лізь, Васыль, на быдло! Хаj, гуj, сучк
Знасілуе бычок во на лугу...
Так бороныла нэндза мужыка ж.
Ля чэго жэ? Бо j Бога вжрала б самк.
Куда ш іті тыпэркы Кабаныщ?
Ныма пытаньня. Бо ныма j батьків.
І тікы бродять тікы поночі
В садом, дэ жыв о гэтоj ваш пііт.
Есть Чысла, шо гострущы, бы ножі.
Средь іх і 29, іль 11.
І в доме, шо под номером такім,
Ты выжывыш, колы там но бугрі ж.
Так дэся хтося j тіпа Джыгурды
Засрав улад уфсі шляхы святы.
Бо тожэ народывся сукін сын
На тоj бік ночы з Марсом на Луніщ.
...дывысь на тучы грозныjі своjі
І думаj, думаj: ек жэ выjті в світ?
