Читаю осіннє кленове листя, неначе гарячі листи з Едему.

Їх пише самотній вцілілий янгол, а я тут складаю із них поему.

Нічого не треба у ній римувати, а тільки читати і сумувати.

Нічого не треба редагувати, а тільки читати, ніби злітати…