Шматочок лайма та духмяна кава...

Шматочок лайма та духмяна кава,

Думки печальні сховані в кутку.

Здається, що життя чудовим стало –

Стрептиз душі під чарку коньяку

 

Та не п’янить чомусь напій «гарячий»

А осінь рани бередить дощем.

Не відчуваю, не сміюсь, не плачу,

Бо душу заморозив гострий щем…

 

Відкрити душу, роздягнуть, як тіло

На сміх юрбі, щоб зникнути за мить?

Життя – моє. Кому до нього діло?

Та виникає думка «нащо жить?»

 

Жену печалі з сірою журбою,

Вплітаю біль в останній зойк струни.

Ще вчора ми були близькі з тобою.

Ну, а сьогодні – спогади та сни…