Шматочок лайма та духмяна кава...
Шматочок лайма та духмяна кава,
Думки печальні сховані в кутку.
Здається, що життя чудовим стало –
Стрептиз душі під чарку коньяку
Та не п’янить чомусь напій «гарячий»
А осінь рани бередить дощем.
Не відчуваю, не сміюсь, не плачу,
Бо душу заморозив гострий щем…
Відкрити душу, роздягнуть, як тіло
На сміх юрбі, щоб зникнути за мить?
Життя – моє. Кому до нього діло?
Та виникає думка «нащо жить?»
Жену печалі з сірою журбою,
Вплітаю біль в останній зойк струни.
Ще вчора ми були близькі з тобою.
Ну, а сьогодні – спогади та сни…
