Кружка чаю

Настане ніч і в небі запалають тисячі зірок
І теплий вітер поміж тисячі думок
Обійде, облетить, знайде...

Знайде таке знайоме, нереальне
Таке прекрасне, ніжне й унікальне
І він відчує на собі той холод
І певним чином той нікчемний голод.

Голод чуття, нестримних мрій, переживань
Голод за музою небачених красот, стрімких бажань...
Та він зупиниться на мить,...
Тримаючи в руці гарячу кружку чаю
В віконці мріями сніжинка пролетить
А серце наповнятиме така пахуча м'ята...

І лише раз, заплющивши свої зелені очі
І крізь пітьму побачивши якраве сяйво сонця
Через віконце він сягне обличчя ночі
Й міцніше кружку чаю стисне у долонці....