Ранкові зорі росяні

Ранкові зорі росяні

Всміхались, наче діти.

І запитав я в осені:

Куди журбу подіти?

 

Обійми наші сковані.

Несуть швидкі санчата.

Хотів кохання повені -

Не знав лиш, як почати.