Ми на мові вітрів

Ми на мові вітрів

Ще спілкуємось й досі.

І весільну кадриль

Витанцьовує осінь.

 

А безплідність душі,

Як ранкова Аврора,

Сяє так, що дощі

Поховались по норах.

 

І пливуть кораблі,

Наче космосу тіні.

Люди, дайте Землі

Розговітись опівдні.