Неню

-Неню,моя Неню,що ж ти зажурилась?

-Бо моє серденько на дрізки розбилось.

Падаюь оселі та палають хати.

А мене паплюжать чужії солдати.

Знову,як і завжди,панії деруться.

А в мене рікою сльози людські льються.

Я як в стародавність кровію полита.

А пани сміються,наживають мито.

-Не журися Ненько.Нам дістане сили.

Заростуть травою ворогів могили.

Все ми подолаєм.Москалів поб"ємо.

А панів за зраду в дупу проженемо.