Павло Тычына (перевод с украинского)

***
 
И Белый, и Блок, и Есенин, и Клюев:
Россия, Россия, Россия моя!
…Стоит сторастерзанный Киев,
и двестирастерзанный я.
 
Там все голосят уже: Солнце! Мессия!
Туманы, долины, распутица, сыть…
Где твой Моисей, Украина? Стихия!
Не может так быть!
 
Не может так быть, о, я чую, я знаю.
Под хохот и бури, восстания гром,
Призыв возмущённый я в степь посылаю:
Поэты – взорвём!
 
И смерды поднЯ́лись, уставились в очи,
и корчит лицо окровавленный смех.
Поэты, любить не преступно край отчий,
когда он для всех!
 
 
Авторский текст:
 
***
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.
 
Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! –
Тумани, долини, болотная путь…
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, –
не може ж так буть!
 
Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю –
поете, устань!
 
Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!
1919