Павло Тычына (перевод с украинского)

***

 

И Белый, и Блок, и Есенин, и Клюев:

Россия, Россия, Россия моя!

…Стоит сторастерзанный Киев,

и двестирастерзанный я.

 

Там все голосят уже: Солнце! Мессия!

Туманы, долины, распутица, сыть…

Где твой Моисей, Украина? Стихия!

Не может так быть!

 

Не может так быть, о, я чую, я знаю.

Под хохот и бури, восстания гром,

Призыв возмущённый я в степь посылаю:

Поэты – взорвём!

 

И смерды поднЯ́лись, уставились в очи,

и корчит лицо окровавленный смех.

Поэты, любить не преступно край отчий,

когда он для всех!

 

 

Авторский текст:

 

***

І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:

Росіє, Росіє, Росіє моя!

…Стоїть сторозтерзаний Київ,

і двістірозтерзаний я.

 

Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! –

Тумани, долини, болотная путь…

Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, –

не може ж так буть!

 

Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.

Під регіт і бурю, під грім од повстань

од всіх своїх нервів у степ посилаю –

поете, устань!

 

Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,

і кривить обличчя в кривавий свій сміх.

Поете, любити свій край не є злочин,

коли це для всіх!

1919